06
трав.

Олександр Хейлик: золоті амбіції молодшого сержанта

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 6236
  • Друк

 На адресу адміністрації сайту Військової академії (м. Одеса) продовжують надходити повідомлення і пропозиції щодо висвітлення матеріалів пов’язаних з історією вишів Південної Пальміри, про вихованців, які у цей складний для країни час знаходять можливість цікавитись про легендарне старше покоління Одеського офіцерства, яке у свій час одержало блискучу військову освіту у стінах прославлених військових училищах.

Курсанти з великим задоволенням висловлюють подяку тим, хто розповідає про найкращі офіцерські якості, про мужність і відвагу офіцерів у роки Великої Вітчизняної війни. У цій благородній справі їм допомагають офіцери-вихователі: майори Лариса Якобчук, Валентин Висоцький, Тетяна Пилипчук, капітан Ольга Богуш та інші. Оголошена акція «Від юнкера до генерала» привернула увагу не тільки курсантів, але й багатьох небайдужих працівників Збройних Сил України, які також підтримують добрі наміри офіцерів структур виховної роботи. Ця думка наштовхнула нашого кореспондента розкрити одну важливу тему, а саме: «Як стати успішним курсантом?» Із таким запитанням він звернувся до кандидата на «Золоту медаль», молодшого сержанта четвертого курсу факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення, який навчається за спеціалізацією «Речове забезпечення» Олександра Хейлика. Він охоче поділився таємницями свого успіху. Перед тим, як розпочати своє спілкування, була зроблена спроба намалювати портрет випускника зразка 2014 року.

Знайомтесь, молодший сержант 4 курсу факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Олександр Хейлик. Виховувався у сім'ї військовослужбовця і ріс звичайним хлопцем. У шкільні роки він багато із захопленням читав. З дитинства у юнака була мрія стати професійним військовим, яка з роками тільки зміцнювалась. Приклади для себе він черпав з книг та кінофільмів про війну, розповідей батьків. Однокласники поважали Олександра за його неймовірну працьовитість, наполегливість у навчанні і прагненні стати офіцером.

Ось і закінчилось навчання у школі. Позаду випускний вечір. З атестатом про середню освіту і величезним бажанням вчитися, у липні 2010 року Олександр успішно здав вступні іспити і став курсантом вищого військового навчального закладу. Важливою подією в житті Олександра Хейлика стало складання Військової присяги на вірність українському народові. Юнак швидко втягнувся в навчання і з перших днів наполегливо вбирав ази військового мистецтва. За підсумками першої екзаменаційної сесії він став відмінником навчання. У житті Олександра розпочався новий етап. У стислі терміни він зрозумів, що потрібно завоювати авторитет і повагу командирів і однокурсників, які відразу потягнулись до цього високого чорнобривого юнака. І молодший сержант Хейлик завжди відповідав їм дружелюбністю. Саме в цей час у Олександра стали формуватись лідерські якості. У всіх справах він був першим, скрізь встигав. При цьому його відрізняла принциповість і він міг будь-кому сказати правду в очі. Майбутній офіцер з великим захопленням став вивчати всі предмети з обраної спеціальності. Олександр завжди демонстрував своє вміння, не тільки краще всіх стріляти з усіх видів стрілецької зброї, але й бути першим у спорті і навчанні. А ще, молодшого сержанта Хейлика цікавлять не тільки, озброєння, техніка і тактика дій ймовірного противника, а й наполеглива робота майбутнього офіцера тилового забезпечення у різних видах сучасного бою.

У своїй польовій сумці Олександр завжди носить книгу Володимира Карпова «Генерал армії Хрульов», яка розповідає про працівників і фахівців тилу. Ця книга допомогла майбутньому офіцеру зрозуміти і належним чином оцінити нелегку діяльність інтендантів у роки Великої Вітчизняної війни, серед яких були справжні герої і талановиті організатори, які разом з воїнами бойових частин, добували Перемогу.

 Восени 2013 року на ім'я начальника Військової академії (м. Одеса) надійшло прохання від командира окремого полку Президента України щодо подальшого проходження служби випускником четвертого курсу Олександром Хейликом на посаді начальника служби речового забезпечення. Саме під час стажування в цій військовій частині Олександр, що називається, відчув всі нюанси майбутньої військової професії. Велику роль у формуванні особистості Олександра Хейлика зіграли командири та викладачі академії це в першу чергу: ТВО начальника Військової академії генерал-майор Олег Гуляк, начальник факультету полковник Олег Сухін, його заступник з виховної роботи майор Петро Мітюшин, начальник курсу майор Олександр Качанов, начальник кафедри тилового забезпечення підполковник Денис Лісовенко та викладач кафедри полковник запасу Василь Олло, завідувач музею академії полковник у відставці Валерій Крячун, саме вони вплинули на формування кращих офіцерських якостей, які сьогодні потрібні нашій армії.

– Олександре, не за горами випуск і Ви отримаєте довгоочікувані лейтенантські погони, будь-ласка розкажіть про свій шлях до зірок?

– Для того щоб досягти успіху необхідно лише бажання. Своє навчання у Військовій академії розпочав тільки з «п’ятірок», так як чітко зрозумів, що у мене є шанс довести самому собі, що я можу вчитися на відмінно і завершити навчання із золотою медаллю. Так сталось, що у школі мені постійно занижували оцінки і я вимушений був постійно доводити свої глибокі знання. Ця несправедливість змусила мене зробити висновок, що головним пріоритетом мого життя, повинні стати - знання. Для того, щоб стати кращим потрібно мати авторитет у колективі, приймати активну участь в суспільному житті, постійно спілкуватись з розумними, обдарованими та цілеспрямованими викладачами і курсантами. Саме це сприяє підвищенню самооцінки, змушує вчитись краще і прагнути до нових досягнень. Я завжди відчував підтримку з боку викладачів, які охоче підказували мені, що потрібно додатково зробити, на які теми необхідно приділити більше уваги. Успіх гарантований, коли професорсько-викладацький склад бачить прагнення в отриманні «відмінних» оцінок.

Скажу відверто, навчання - це щоденна праця. Необхідно завжди невтомно самостійно працювати над собою, вивчати додатковий матеріал, цікавитись сучасними підходами до засвоювання поданого матеріалу. На першому курсі, як правило, всі мріють добре вчитись. Але з часом це бажання зникає. Спираючись на свій досвід, скажу прямо, для того, щоб стати професіоналом військової справи, необхідно добре вчитися, досконало знати тактику, топографію, володіти зброєю і мати відмінні знання зі своєї обраної спеціальності. Основною мотивацією і умовою навчання повинно стати свідоме бажання бути кращим!

Протягом чотирьох років викладачі, які проводили заняття, добре продумували різні форми і методи проведення лекцій, практичних занять, на яких мені було дуже цікаво. Саме цей позитивний момент послужив для мене хорошим стимулом у прагненні до засвоєння знань. Я навчився долати лінь, розвивав в собі силу волі, чітко усвідомлював, що я переможець і перш за все, над самим собою.

 Продовжуючи розмову про шляхи свого успіху, хочу відмітити своє ставлення до книги. Мої батьки ніколи не змушували мене читати, я сам вибирав, що і коли мені читати. У моїй читаючій родині я виріс на цікавій літературі. Батьки змогли виховати в мене терпіння і любов до літератури, тощо. Музика, живопис, кінематограф зробили моє життя яскравим і насиченим. Я завжди дотримувався корисних звичок - це вірний шлях по дорозі до самовдосконалення. Потрібно робити кожен день щось корисне. У першу чергу, завжди думати про отримання позитивних результатів, які помітно позначаться на подальшому житті. Виробити таку звичку досить складно, для цього потрібна велика сила волі і вміння йти вперед, незважаючи ні на що.

Хочу також розповісти про свій досвід, яким я користуюсь. На аркуші паперу потрібно написати одну або кілька звичок, а навпроти кожного пункту - для чого це вам потрібно. Потім необхідно дати чесну відповідь на поставлене запитання. Ефект ви отримаєте лише при досягненні поставленої мети. Свої щоденні успіхи треба занотовувати і постійно їх аналізувати. Виконана ваша задача у майбутньому стане вашою звичкою.

У стінах академії здійснилась моя мрія – стати одним з кращих, не тільки у навчанні, але й бути всесторонньо розвинутою особистістю, яка в подальшому буде спроможна виконувати свої обов’язки за призначенням. Крім того, у стінах свого військового закладу я навчився добре танцювати, мислити заради покращення наших Збройних Сил України.

По завершенню нашої розмови хочу висловити щиру подяку офіцерам відділу виховної роботи, який очолює полковник Пальчик, за моральну і духовну підтримку, яку я відчував під час всього навчання. Та, непомітна робота, яку проводять його підлеглі у справі військово-патріотичного виховання, допомагає вірно орієнтуватись сьогодні у складний для країни час. Мені приємно, що у цих стінах навчались такі відомі на весь світ воєначальники. Останнім моїм відкриттям була сенсаційна інформація про генерал-лейтенанта Івана Івановича Тімотієвича. На мій погляд, такі публікації на сайті Військової академії необхідні, може колись хтось напише і про мене.

– Олександре, дякую за Вашу щиру і відверту розмову, бажаю Вам міцного здоров'я і подальших успіхів в майбутній офіцерській кар’єрі. Щасливої долі!

 Спілкувався із Олександром Хейликом
Леонід Єршов

Рейтинг
44 голосів